Це слово хотілося б чути щохвилини та говорити ледь не на кожному кроці. А особливо в Міжнародний день слова “спасибі!”. Запоріжанка Ольга каже, сьогодні їй першим подякував чоловік за смачний сніданок. А ще, зізнається, і сама намагається якомога частіше говорити “спасибі!” й не лише вдома.

Подякувати можна, наприклад, продавцеві у магазині, водієві громадського транспорту. Дякувати треба й комунальникам за те, що докладають зусиль, аби вулиці були чистими та гарними. А ще — рідним і друзям. Запоріжець Леонід каже, намагається дякувати за все чи не на кожному кроці.

Юрій понад 12 років займається волонтерською діяльністю. Спонукає до цієї справи й інших. Каже, став волонтером за покликом серця. Допомога тим, хто поряд, для Юрія — понад усе. Чоловік зізнається: часто чує слово “дякую” на свою адресу від тих, кому допомагає. Чарівне “спасибі!” надихає на волонтерство та мотивує займатися добрими справами. Часто Юрій говорить “дякую!” і сам.

Використання слова “спасибі” свідчить про нашу вихованість. Це елементарна ввічливість, від якої залежить й успішність, нагадують психологи. Дякувати треба щиро. А ще “спасибі” сприяє виробленню гормонів щастя та радості.

Запоріжці зізнаються, частіше самі вимовляють слово “дякую!”, аніж чують його на свою адресу. А ще кажуть, від того, що хтось посміхнувся у відповідь, або вони зробили когось щасливим, — отримують чимало позитивних емоцій. Тож дякуйте й ви, і не лише сьогодні.