Шоста річниця розгону запорізького  Майдану. 26 січня 2014 року під стінами облдержадміністрації у Запоріжжі зібралися тисячі людей. Так намагалися висловити свій протест діям тодішньої влади. Ввечері того ж дня силовики разом із так званими “тітушками” розігнали активістів. Постраждали близько сотні людей.

26 січня 14 року вхід в будівлю адміністрації захищали близько сотні міліціонерів зі щитами, та майже дві сотні так званих “тітушек”. Навпроти стояв запорізький Майдан. Про власні відчуття, які спонукали приєднатися до громадського протесту, розповідає одна з його учасниць, Олеся Крамаренко. Каже, що не змогла змиритися із тодішньою ситуацією, а протест був єдиним способом достукатися до влади. Ще вдень в активістів, які прийшли мирно висловити свою думку, летіли димові шашки. А ввечері почалася зачистка Майдану. Силовики разом зі фізично міцними молодиками розігнали людей.

За 6 років після майдану багато чого змінилося. Активісти отримали нові можливості для впливу на прийняття рішень, а сама влада вже двічі була перезавантажена.

Після розгону запорізького Майдану близько сотні активістів потрапили до лікарні. Пізніше тодішній голова обласної ради Віктор Межейко був звинувачений в організації розгону місцевого Майдану і отримав умовний термін. Інший фігурант цієї справи, голова облдержадміністрації Олександр Пеклушенко, знайдений мертвим у власному будинку.  Жоден із правоохоронців чи так званих «тітушок», що брали участь у розгоні, до кримінальної відповідальності не притягнуті й досі.